Рік Японії в Україні

Японія – країна з дуже давніми й непорушними традиціями, які чітко дотримуються й досі. Так залишилися традиційними японський костюм, літературна японська мова, національний інтер’єр, церемонія чаювання, театр «кабукі» і величезна кількість інших оригінальних звичаїв. І це все — в оточенні надсучасних нанотехнологій!

Унікальним також є ставлення японців до природи — воно сповнене глибокого споглядання і романтики. Цей народ захоплюються натуральною красою пейзажу, квітів, моря, яку здавна оспівує у віршах і прозі. 

Цікаві факти про Японію


Японські казки


Давно колись жили собі чоловік і жінка, та не було в них дітей. А тому ходили вони щодня у храм молити богів, щоб ті послали їм хоч би малюсінького хлопчика...
Біб, соломинка та вуглинка
Жила собі колись бабуся. Якось задумала вона наварити бобу, тож намочила його у воді
Брехун з брехунів
Давно колись жив у місті Нарі чоловік, який прагнув одного: здобути собі серед людей слави брехуна з брехунів
Вітри й дітвора
Було це дуже давно. Одного осіннього дня сільські діти гралися на моріжку біля храму
Вдячна Журавка
Жили колись собі старий із старою. Були вони дуже бідні, але добрі й лагідні на вдачу
Горобчик Одрізаний Язичок
Жили собі колись дід та баба. Якось дід знайшов у лісі маленького горобчика, що випав з гнізда, пожалів його і приніс додому
Дивовижний барабан
Жив собі колись в одному селі чоловік на ім’я Генгоро. І був у нього дивовижний барабан. Ударить він у той барабан з одного боку, скаже: «Носе, витягуйся!» — і ніс видовжується. Вдарить з другого боку, скаже: «Носе, зменшуйся!» — і ніс укорочується
Лисиця і танукі
Давно це було. Одного дня зустрілися на дорозі лисиця і танукі
Ловець качок Гомбей
Жив собі колись ловець качок на ім’я Гомбей. Щодня ходив він на озеро, ловив одну качку, продавав її в місті і з того жив
Мавпи й божество Дзідзо
Жив собі колись дід. Одного дня пішов він у ліс но дрова, дивиться — зграя мавп переносить через річку кам’яну статую божества Дзідзо
Мандри Котаро
Давно колись у невеликому селі біля моря жив собі неслухняний хлопець на ім’я Котаро, який пускав повз вуха все, що йому радили мати й односельці
Момотаро, або Хлопчик-Персик
Давно колись жили собі дід і баба. От одного дня дід і каже
Небесний ланцюг
Жила собі колись у гірському селі мати з трьома дітьми. Одного дня покликала вона старших синів і сказала
Озеро Залиш
Давно колись в одному великому озері була сила-силенна коропів та карасів, а тому на його березі завжди сиділи рибалки
Отруєні коржики
Жила колись в одному селі свекруха з невісткою, та не було між ними злагоди: свекруха без угаву лаяла невістку, а та завжди їй перечила. Одне слово, ворогували, як собака з мавпою
Помста мавпі за рачиху
Давно це було. Одного дня вийшли мавпа та рачиха погуляти. Коли це бачать — в придорожній траві рисовий колобок котиться
Пригода на мосту Купуймісо
Давно колись у селі Саваяма в провінції Хідзен жив собі вугляр на ім’я Нагайосі
Про батька і вірного сина
Давно колись жив собі син, дуже вірний своєму батькові. Та з діда-прадіда був у тій стороні звичай відносити в гори й залишати там батька або матір, коли їм сповниться шістдесят років. За недотримання того звичаю місцевий вельможа жорстоко карав
Про божество Дзідзо, якому 
смакували коржики
Жила собі колись в одному селі дівчина на ім’я Окійо. Батько й мати не могли нею натішитися, бо такої лагідної, дбайливої та вродливої дочки ще не було на світі
Про вельможу, що був охочий до балачок
Жив собі колись у провінції Нагадо один вельможа. Великий мастак поговорити і послухати чиїсь теревені, він розіслав по всіх усюдах таке оголошення: «Хто мене забалакає, за того віддам свою улюблену дочку»

Про чоловіка й жінку, що любили
 рисові коржики
Давно колись поблизу Хіросіми жили чоловік та жінка, яким понад усе смакували рисові коржики
Риба-наречена
Жив собі колись одинаком бідний-бідний чоловік. Якось ішов він берегом річки, дивиться — діти на дорозі граються великою горбушею
Рибалка Урасіма Таро
Давно колись жив собі рибалка Урасіма Таро. Одного разу, проходячи вздовж узбережжя, він натрапив на галасливу юрбу хлопчаків, які знущалися з великої черепахи. Рибалці стало жаль нещасної, і він гукнув до дітей
Садівник-чарівник
Давно колись жили собі дід та баба. Одного дня вирішив дід риби наловити. Як намислив, так і зробив: пішов на річку та й закинув вершу
Сандалі-скороходи
Давно це було. Жила собі жінка з трьома синами. Чоловік її вмер, а тому не мала вона грошей, щоб рису купити
Соломинка
Жив собі колись у провінції Ямато бідний-пребідний, але добрий душею парубок
Сон ґедзя
Це було дуже давно. Одного теплого весняного дня два чоловіки пішли в ліс по дрова. Опівдні пообідали і полягали на траву перепочити
Сонько Нешаро
Жила собі колись жінка з ледачкуватим сином, який тільки те й знав, що вештатися по селу й спати, а через те люди прозвали його Соньком
Таро-Силач
Жили собі колись чоловік і жінка. Та не було в них дітей. А їм так хотілося мати синочка!
Три амулети
Давно колись при одному гірському храмі жили священик із послушником
Три мости
Давно колись у провінції Кінукі жив собі парубок, непросипущий п’яниця. Рідний дядько вболівав за нього і безперестану дорікав йому, але марно — парубок і вдень і ввечері сидів у шинку
У Мишачій країні
Жили колись собі були дід і баба. Одного дня насипав дід у торбу гречаних коржиків, що баба напекла, та й подався до лісу по дрова
Чарівний каптур
Давно колись ішов собі узбережжям чоловік. Аж бачить — риба б’ється на піску...
Черепаха й кабан
Давно колись черепаха була висока і довгонога. І до того ж дуже сильна...
Чому морська вода солона
Жили собі колись два брати. Старший був дурний, а молодший — розумний...
Щастя з неба і з-під землі
Жив собі колись в одному селі дуже чесні дід і баба. Якось почув дід од людей, що в новорічну ніч присниться гарний сон, коли покласти під подушку картинку, на якій намальовано корабель скарбів...
Щуряча сутра
Давно колись жила собі зла баба. Цілими днями бурчала і до всіх чіплялася. А проте невістка годила їй, як болячці...
Як баба перетворилася в мале дитинча
Давно колись жили собі дід та баба. Одного разу пішов дід у ліс — рубати дрова на зиму. Була спека, і йому захотілося пити. Роззирнувся він навколо і під скелею побачив джерело з чистою, мов сльоза, водою
Як жаби подорожували
Жила собі колись в Едо жаба, яка вже давно хотіла побувати в Кіото. А в той самий час у Кіото жила інша жаба, яка мріяла відвідати Едо. От одного дня жаба з Едо набралася відваги та й вирушила в дорогу до Кіото...
Як заєць відомстив танукі
Давно-давно колись жили собі в мирі та злагоді дід і баба...

Як лисиця дружила з видрою
Давно це було. Одного дня зустрілися на дорозі лисиця і видра...
Як мишку віддавали заміж
Давно колись у коморі одного дому оселилася миша зі своїм чоловіком. Жили вони заможно: в коморі були і рис, і ячмінь, і пшоно, і квасоля. Та от біда — не мали вони дітей...
Як невістка провчила скупу свекруху
Давно колись жила собі баба з невісткою. Та не було між ними злагоди. Баба тримала невістку в чорному тілі: сама нишком наїсться, а невістка голодує...
Як послушники перехитрили скупія-настоятеля
Давно колись поблизу міста Моріока був храм. Його настоятель любив смачно попоїсти, гарно вдягтися, а як живуть інші люди, його мало цікавило...
Як придорожній стовп був свідком
Жили собі колись два чоловіки: один, на ім’я Маруйосі, чесний, а другий, Кадохіра, шахрай...
Як сини ходили по груші
Жила собі колись удова з трьома вірними синами. Та от якось вона захворіла і швидко почала сохнути
Як собака перетворився на чайник
Давно колись жили собі дід та баба, бідні, як мак начетверо. Вже й Новий рік надходив, а в хаті не було ні гроша
Як сосна кашляла
Жила собі колись поблизу містечка Ідзусі лисиця, яка уславилася тим, що перекидалась на будь-що й дурила людей...
Як чоловік змітав з неба зорі
Давно колись в одному селі жив собі чоловік, якого звали Кітіго, а прозивали Перебрехою — за те, що був охочий до вигадок і неправди...
Як чоловік позбувся бородавки
Давно колись був собі чоловік з великою бородавкою на правій щоці. Одного дня, коли той чоловік збирав у лісі хмиз, знялася страшна буря...
Як чоловік сповіщав про пожежу
Жив собі колись чоловік. Одного разу прокидається він уночі, виглядає у вікно — надворі щось світиться...
Як чудовиська ділили скарби
Жили собі колись в одному селі дід та баба. Були вони лагідні й милосердні на вдачу, такі, що й комахи не зачеплять, і працювали в поті чола від ранку до вечора...

Немає коментарів:

Дописати коментар